Усі ми з дитинства мріємо кимось стати...

Мрія дитинства...

Усі ми з дитинства мріємо кимось стати: чи то космонавтом, чи то естрадною зіркою, чи то більш просто — агрономом або бухгалтером. Та не проста річ — вибрати якусь професію з більш ніж двох тисяч існуючих. Ми зробили свій вибір. Ми вирішили стати вчителями. І вже через рік ми будемо стояти перед повним класом дітей.  Професія вчителя була, є і залишиться відповідальною. Обираючи професію вчителя ми відповідаємо не тільки перед одним поколінням дітей, а й перед майбутнім всього людства. Вчитель - це Людина з великої літери.

Найчастіше я чую таке питання: «Чому саме вчитель?»

Вчителем бути приємно, це дійсно так. Переступивши вперше поріг школи не, як учень, а як вчитель, під час педагогічної практики, я зрозуміла, що тепер на моїх плечах лежить величезна відповідальність. Адже ми -  вчителі формуємо світогляд дитини, і як ми це зробимо так ця дитина і буде сприймати цей світ. Кожен день в школі не схожий один на одного. Коли заходиш після дзвоника на урок, то бачиш, що на тебе дивляться десятки очей учнів і всі вони різні: йоржисті і живі, вимогливі й зосереджені, наполегливі, талановиті, відкриті і спраглі до спілкування. І це дійсно приємно, і одразу виникає бажання дати дітям все те найкраще, що маєш сам, а саме знання. І коли бачиш хоча б  невеличкий  результат своєї праці, і якщо він позитивний, то це відчуття ні з чим не зрівняти.

Вчителем бути радісно. Коли в тебе поганий настрій, в тебе негаразди і ти, прийшовши до школи, заходиш в  кабінет, то через пару хвилин жваві "бантики" забігають і починають щось щебетати - відразу забуваєш про всі негаразди і тоді так радісно стає на душі... Правду кажуть, що вчителі ніколи не старіють, тому й існують такі благородні професії .

До педагогічної практики робота вчителя  представлялася мені дуже важкою. Але це змінилося. Я зрозуміла, що нічого важкого немає, тільки треба багато працювати з дітьми, працювати над собою. Кожен учитель повинен прагнути знати якомога більше. Адже, за словами В. Сухомлинського, «щоб дати іскорку знань учням, учитель повинен увібрати в себе море світла». Я хочу кожен раз по - новому сприймати з учнями давно сказане кимось, проаналізоване й начебто зрозуміле. Я хочу чути від них нові думки, навіть, які стосуватимуться вивченого ще в дитинстві віршика, дискутувати, творчо мислити, не обмежуючи свої думки лише чітко окресленою шкільною програмою, яка просто не може охопити весь обсяг знань.

Адже, що може бути краще спілкування з дітьми, кожна дитина-це цілий світ, зі своїми радощами, бідами. І зрозуміти цей світ дуже складно, потрібно не тільки зрозуміти, але і зробити так, щоб дитина виросла всебічно розвиненою особистістю.

Бути гарним педагогом – важка праця. Вчитель не має права на помилку. "Вчитель -  майстер життя",- кажуть у народі. Основне його завдання - навчити дітей жити, бути людьми на Землі,  запалити в дитині вогонь цікавості до пізнання .

Я просто хочу, щоб наше майбутнє суспільство стало хоч трохи добрішим, щирішим i розумнішим...  І я докладу до цього всі свої сили.

Любов до професії повинна йти від щирого серця, людина повинна належати їй без залишку. А ще для того, щоб стати гарним вчителем, треба любити і розуміти дітей. Як лагідна і уважна Лідія Михайлівна з оповідання «Уроки французької» В. Распутіна, як чесна і принципова Олена Сергіївна з драми Л. Разумовської «Дорога Олена Сергіївна». І я сподіваюся стати саме таким вчителем.

 

Колодяжна Діана,

студентка 42 групи КВНЗ «Макіївське педагогічне училище», 2011 р.

 

Мечте - дорогу

Свой выбор я сделала давно. С первого класса я хотела стать учителем. В моём понимании, учитель—это совершенство. Он должен всё знать, всё уметь. Уметь быть и другом, и учителем, и актёром, и врачом. Особенно мне хочется быть первым учителем, который ведёт по дороге знаний в замечательную страну—школу, в которой не только изучают разные науки, но и учат общаться, дружить, заниматься спортом. Учат быть человеком воспитанным, эрудированным, всесторонне развитым, получать удовольствие от получаемых знаний.
Я понимаю, что профессия учителя особенная и трудная. К ней нельзя относится легкомысленно. Учитель—это человек, который учится сам всю жизнь и учит других. Большинство людей работают с 8 утра до 5 вечера, а работа учителя никогда не заканчивается. Все его вечера заняты проверкой тетрадей, подготовкой к урокам, все его мысли о его «детях». У кого-то не запоминаются буквы, у кого-то не получаются задачи, а кого-то нужно научить дружить.
Я хочу быть учителем, потому что люблю детей, люблю заботиться о них, помогать им формировать их внутренний мир. Ведь всем хорошо известно, что посеяв поступок - пожнёшь привычку, посеяв привычку—пожнёшь характер, посеяв характер—пожнёшь судьбу. Я понимаю, что совершенства в природе нет. Но каждый должен стремиться к нему. Моя мечта—состояться в этой жизни, стать хорошим учителем. В моём понимании это значит выявлять и развивать способности учеников, формировать их взгляды и характер, отношение к жизни, к людям.
Это большая ответственность, и учитель сам должен быть образцом компетентности и поведения. Это не так легко, как кажется на первый взгляд. Предстоит много читать и писать, настойчиво постигать разные науки. Но я думаю, что любовь к детям, соединённая со знаниями, которые я получу в педагогическом училище и в последующих учебных заведениях, поможет мне преуспеть в работе, и я уверена, что я моя мечта рано или поздно осуществится и я стану хорошим учителем.

 

Борисова Кристина,

студентка 11 группы школьного отделения КВУЗ «Макеевское педагогическое училище», 2011 г.

 

Моя профессия самая лучшая...

После окончания 11-го класса я долго сомневалась в выборе своей профессии. С одной стороны меня интересовала профессия психолога, с другой – профессия воспитателя  детского сада. Сначала я выбрала профессию психолога, но учась на втором курсе института, я поняла, что любовь к детям доминирует. Летом я отправилась в лагерь работать вожатой, и тогда мое сердце «договорилось» с разумом, и я пришла учиться в Макеевское педагогическое училище, чтобы стать  воспитателем детского сада. Воспитатель как сладостно и завораживающе  звучит это слово! Не каждый человек удостоен этого звания! А только светлый, искренний и миролюбивый воспитатель сможет взять группу детей и научить их воспринимать мир, любить природу, уважать старших. Только опытный и преданный своему делу воспитатель направит детей на истинный, правильный путь, воспитает в них моральные  этические нормы и качества, в трудную для ребенка ситуацию придет на помощь. Ведь один из самых важных периодов человеческого развития, является дошкольным и кто, как не воспитатель, играет главную роль в человеческой жизни, в его образовании и воспитании.

Моя профессия очень нужна человечеству, не смотря на то, что не каждый человек осознает, какой необычайно драгоценный вклад вносит воспитатель, помогая ребенку на начальной стадии его развития познать азы нашей трудной, но в то же время прекрасной жизни. В будущем мне бы очень хотелось стать именно воспитателем, внести свой вклад в развитие и воспитание детей, доказать всему миру, то, что без нашей профессии человечеству придет крах. Ведь человек без этических и моральных качеств приравнивается к животному.

Уважайте труд людей, которые стали для вас вторыми родителями, заботились о вас и переживали  моменты ваших болезней или падений.

Воспитатель – как гордо звучит это слово!

Мы должны помнить: пока есть человечество, будет прекрасная профессия воспитатель!!!

 

Винник Мария,

студентка 201 группы дошкольного отделения КВНЗ «Макеевское педагогическое училище», 2011 г.